Ранок без телефону

Якось випадково залишила телефон у іншій кімнаті і провела ранок без нього. Просто кава, вікно, тиша. І зрозуміла що давно не пам'ятаю коли востаннє так починала день.

Зазвичай прокидаєшся — і одразу в стрічку. Новини, повідомлення, чужі думки, чужі проблеми. Мозок ще не встиг прокинутись а вже перевантажений. До обіду вже втомлена — і незрозуміло від чого, бо ніби нічого особливого не робила.

Спробувала зробити це правилом — перші 30 хвилин після пробудження без телефону. Просто кава, іноді книга, іноді просто дивлюсь у вікно. Здається дрібниця але різниця відчувається вже за кілька днів. Голова чистіша, менше тривоги з ранку, більше відчуття що день твій а не чужий.

Не кажу що це просто — перші дні рука сама тягнеться до телефону кожні п'ять хвилин. Але потім звикаєш. І починаєш цінувати цей маленький острівець тиші перед тим як світ почне на тебе тиснути з усіх боків 🌿